Павло Гончарук – йог із дванадцятирічним досвідом, який після тяжкої хвороби почав своє відновлення за допомогою гімнастики йогів узимку 2024 року. Гончарук запросив приєднатися до марафону всіх, кому потрібна підтримка. Участь у марафоні – донейт на Сили Оборони. За кілька місяців спільнота виросла до 4000 учасників і зібрала понад два з половиною мільйони гривень. 

Відео з Павлом, де він практикує гімнастику йогів під звуки роботи ППО облетіло весь Instagram. Паралельно з ним у цей час онлайн займалося ще 700 людей, більшість із яких пішли з килимками в укриття, щоб продовжити практику для підтримки фізичного й емоційного стану.

13 квітня Павло Гончарук провів відкрите тренування на Пейзажній алеї в Києві. У ньому взяли участь понад 100 людей. Усі разом вони за тиждень практики зібрали 1,5 мільйони гривень на підтримку ЗСУ. Свій рух Павло назвав «Йога поліція».

Ми зустрілися Павлом, щоби розпитати його про користь гімнастики йогів для фізичного й ментального здоров’я під час війни, його особисті стосунки з тілом і чи можна взагалі збирати на зброю йогою. Спойлер: можна все, коли в твоїй країні війна. 

Павло приходить на зустріч у військовій формі. Він є частиною одного з підрозділів Сил Оборони, де впроваджуватиме практики для відновлення фізичного та психоемоційного стану бійців. Жартує, що «Йога поліцію» треба перейменувати на «Йога ТЦК». Після марафонів деякі люди, які дуже боялися мобілізації, за словами Павла, нарешті видихнули та припинили ховатися. 

З чого почалася історія з йогою

   

Починаємо з найбанальнішого питання про те, як Павло потрапив у світ йоги і став «зіркою» із щонайменше чотирма тисячами послідовників. «Я б сказав, що в йогу глибоко заходять не від хорошого життя», – жартує. 

«Я ненавидів спорт, ніколи нічим не займався. Був дуже худий і хворобливий. До 18 років вів рок-н-рольне життя: гурти, альбоми, тури. Ну і здоров’я не витримало», – Павло розповідає, що раптово захворів. У нього підійнялася температура до 40 градусів, що не спадала. Лікарі робили ставку на те, що він за кілька тижнів «згорить». Тоді Павло втік із лікарні й пішов шукати якесь рішення для себе: «Якщо не зрозуміло, що робити, людина часто робить якісь імпульсивні вчинки».

Павло каже, що розумів – відновлення має початися зі здорового способу життя, але йога його лякала. «Це ж не для чоловіків – щось тягнути», – сміється. Допоки знайомий не показав Павлові фільм 90-х років про йогу від Андрія Сідерського. Гончарук називає його «великим майстром із впливом на українську та світову йогу» та своїм учителем. 

«Я знайшов людину в Чернівцях, яка колись училась у цього майстра. Пішов у зал, і з тих пір із залу не вилажу», – розповідає Павло. На першому тренуванні в нього мало що виходило, але він настільки включився в йогу, що не припиняв тренування. «Років сім або вісім я жив дуже специфічним життям – ні з ким не спілкувався, а просто весь час тренувався й учився, тренувався й учився», – ділиться Гончарук.

Він відчував, що практика має на нього великий вплив. Суттєво змінився стан, покращилося здоров’я. Він почав вивчати, як функціонують тіло та психіка людини. «Анатомія, фізіологія, психофізіологія, біомеханіка», – перелічує Павло й додає, що з роками це склалося в цілісну систему.

«У мене ніколи не було думки, що я буду викладати. Я вчився в людей, які підходили до цієї роботи настільки прискіпливо, що я розумів – якщо й почну викладати, то років через 15», – розповідає Гончарук. Але оточення, люди, які бачили зміни Павла, почали просити його позайматися з ними.

Так почалися перші зали й тренування. Павло продовжував вчитися в «найкращих спеціалістів у темі». Один із них порадив його як тренера для олімпійської збірної з боксу. Також із викладачами вони робили школи та курси для інструкторів: «Усе дуже швидко почало рухатися, я намагався всотувати максимум досвіду». Павло розповідає, що працював у найкращих школах Одеси й Дніпра, шукав своє місце.

2020 року Павло приїхав у Київ, де його застав коронавірус і локдаун. Закриті групи, онлайн-уроки, але він зміг не просто прижитися в Києві, а й збирати повні групи, тільки-но відкрили йога-студії.

Гімнастика йогів для відновлення

   

За рік Павло поїхав викладати у Грузію, де на четвертий день упав із самоката та зламав ногу. «Кістка в пилюку, зв’язки, меніски порвав», – розповідає. Лікарі сказали, що реабілітація триватиме дуже довго й до йоги навряд чи вдасться повернутися. Але Павлові це не підходило, бо «гроші мають здатність швидко закінчуватися», а викладати він не міг. «Мій друг поселив мене до своєї бабусі на дачу, я сиджу там у гіпсі й думаю: «Як я тут опинився»?! Знову повернувся в рідне місто Чернівці, «відкотився» назад, але коли зняв гіпс, одразу почав тренування задля відновлення. 

«Коли я зняв гіпс, м’язів там не було. Але вже за кілька тижнів нога відновилася майже повністю», – розповідає Гончарук. З тих пір Павло не просто знає, що реабілітація через гімнастику йогів можлива, а й випробував це на собі.

«Коли я прийшов до лікаря й показав, яких результатів досяг, він сказав, що такого не може бути і, певно, була помилка з рентгенівським знімком», – сміється, згадуючи Павло. 

Йога-підтримка під час повномасштабної війни

   

Коли почалася повномасштабна війна, Павло подумав про те, що повпливати на ракети він не може, але може повпливати на стан і сприйняття. Так, із 24 лютого він почав проводити безоплатні онлайн-тренування в соцмережах: «Я писав, що це – наша реальність. Це страшно, але ми маємо зберігати голову холодною, щоб протистояти паніці, щоб перемагати».

За кілька днів у чат у телеграмі додалося близько 1000 людей, які почали щодня робити практику й ділилися з Павлом тим, що це підтримувало їхній внутрішній стан. 

Гончарук розповідає, що проводив тренування за тренуванням, але дуже швидко вигорів – узяв на себе більше, ніж міг зробити, і психіка не витримала. «Це було сильне протистояння всередині, бо я ж чоловік, а чомусь викладаю йогу, а не захищаю країну зі зброєю в руках. Було багато особистих моментів, які мене зламали», – ділиться Павло. Він включався в невеликі локальні збори, але великої місії в цьому не бачив. «Ти ж чуєш історії друзів із фронту, бачиш новини, цей внутрішній конфлікт нікуди не дівається», – розповідає. 

Утома та внутрішній конфлікт закінчилися серйозною хворобою, операціями і, як каже Павло, «знову відкатом на 12 років назад». «Я знову був у найгіршій своїй формі, пів року не тренувався, але вже знав, що гімнастика йогів неодноразово мене рятувала. Я подумав, що це єдине, що я вмію робити. Але разом із тим я розумів, що тепер людей, яким потрібна реабілітація так само, як і мені – дуже багато. І я можу їм допомогти». 

Тому він вирішив започаткувати марафон йога-підтримки й окремо займатися реабілітацією військових. 

«Я знову починатиму все з нуля», – так Павло почав комунікацію зі своїми підписниками, яким запропонував долучитися до марафону взимку 2024 року. За декілька днів зібралися тисячі людей, які приєднувалися до тренувань. Павло запропонував займатися двічі на день щодня й щоразу бачив, як паралельно з ним займаються 600–1000 людей.

Тренування відбувалися під час тривог і вибухів, за будь-яких обставин, і люди, як розповідає Павло, приєднувалися з абсолютно різних місць. За кілька тижнів він запропонував спільноті долучитися до збору – тиждень тренувань за вільний донат для Сил Оборони. Так, за лічені дні закрили перший збір на 100 тисяч гривень для Третьої ОШБ. «Я зрозумів, що це щось неймовірне й що ми можемо продовжувати», – додає Павло.  

Другий марафон провели поспіль, без паузи, і за два тижні зібрали перший мільйон гривень. «Я розумію, що в загальних масштабах це смішні гроші, але я не медійна людина, у мене немає купи підписників, я до того закривав лише якісь допоміжні банки на 15–20 тисяч», ділиться Павло. І додає, що спільнота дала відчуття єдності, що допомагає робити важливі речі. 

Практики допомагають кожній людині окремо з її запитом і паралельно всі разом допомагають війську. Павло каже, що в йогічній спільноті в Україні не дуже схвалюють такий підхід, бо нібито йога та війна не можуть співіснувати поруч. «Можна, звісно, заплющувати очі на реальність. Але війна не десь там, вона тут. І кожен має робити все, що залежить від нього. І кожен має допомагати війську тим, що вміє робити. Але в нас, на жаль, досі не було такої спільноти, де б люди, крім мети позайматися, ставили б собі за мету допомогти хлопцям і дівчатам у війську», – розповідає Павло. 

Павло додає, що людина завжди може зробити вибір, і його вибір – бачити реальність і бути корисним. Бо створення шкарлупи наколо себе, за його словами, призведе до того, що шкарлупа трісне.  

«Я впевнений, що основна причина того, що все спрацювало, це люди. Звісно, я дуже в це вкладаюся й маю багато досвіду й розуміння того, як можна впливати на психічний і фізичний стани людини, але найбільша цінність – це саме спільнота», – підсумовує Гончарук. 

Зміна ставлення

   

Павло каже, що боятися війни й того, що вона із собою несе – це нормально. Тому він розуміє людей, які лякаються війни, бояться виходити з дому. Але гімнастика йогів, яку вони роблять онлайн одночасно із сотнями людей, допомагає відчути єднання й силу в собі.

Назва «Йога поліція» виникла з жарту про те, що Павло, як поліцейський у світі йогів, але зараз він каже, що він швидше ТЦК, бо деякі люди після практики позбавляються страху й думають про мобілізацію у військо. «Ну і я, як бачите…», – Павло сміється й показує на свою військову форму.

Гончарук розповідає, що крім власного відновлення, яке також є дуже показовим, він щодня отримує десятки коментарів про те, що в людей налагодився сон, поновився апетит, минув депресивний стан чи покращилося самопочуття. «Цей інструмент є дуже дієвим, тому я хочу, щоб якомога більше людей про нього знало й користувалися», – додає Павло.

Реабілітація та збір коштів

   

Паралельно з марафонами та зборами Павло персонально займається відновленням із військовими. Для всіх військовослужбовців практики є безоплатними. За словами Павла, фізична реабілітація не завжди є простою, бо часто люди мають важкі травми. Але психологічна частина реабілітації дуже підтримує бійців і, як каже Павло, зменшує прояви ПТСР. Він зазначає, що гімнастика йогів згладжує викривлення психічного поля за ПТСР, витягує людину з тих станів, у яких вона перебуває, і дає змогу подивитися на них ніби збоку. 

Підрозділ, частиною якого Павло тепер є, вийшов на нього з проханням допомогти закрити збір. Павло зробив відкрите тренування, на яке прийшло до сотні людей і за кілька днів збір закрили. «Військові тоді дуже здивувалися, запитали, чим я займаюся», – посміхається. Так Павло зрозумів, що відкривати банки, збирати гроші, щоб перекидати це ще комусь на банки – непросто для звітів. Тому він вирішив працювати напряму з військовими і з потребами цих військових. 

Так Павло став частиною спеціального інструкторського підрозділу, який має займатися роботою з військовими в різних напрямах реабілітації.

«Гімнастика йогів у спеціалізованій військовій підготовці, звичайно, буде як опція, що може підвищити ефективність бійців. Звісно, вона не замінює основну роботу», – Павло також додає, що в спецвійськах Індії специфічна гімнастика йогів, за статистикою, збільшує фізичну та психічну підготовку бійця на 40%. Пояснює також, чому так відбувається: «З фізичною стороною підготовки все зрозуміло – людина стає сильнішою, витривалішою, може менше їсти й менше спати. Але головна фішка – психічний аспект. Коли людина може витримувати набагато більше в стресі, може мати активну увагу в надскладних умовах, може контролювати набагато краще свої стани. А це головна умова для виживання». 

Досвід взаємодії з військовими

   

Павло каже, що часто цивільні намагаються триматися за думку, що військові такі самі, як і вони. Але це, за його словами, не так. «І це не погано. Взаємодіючи з військовими, я зрозумів, наскільки ці люди чисті й чесні. У них немає ні зайвих слів, ні зайвих учинків. Вони нічого не замовчують і все скажуть у лоб», – додає Павло. Він каже, що ці люди дуже надихають і підтримують, а їхнє життя – концентроване.

«Не влазити в особисте поле, утримувати кордон. У війську всього-всього немає. Там усе дуже щиро, у лоб, сильно й чесно. Коли військові повернуться додому, нам треба бути адаптованими», – додає Павло.

«Досить багато людей написали мені особисто, що дивилися на мене, мій шлях відновлення й рухались паралельно зі мною. І вони кажуть, що були з тих, хто два роки ховався від реальності, не робив зборів, не мав активної позиції, і звинувачували себе за це. А тепер почали відчувати в собі сили й мотивацію щось робити», – Павло знову додає, що відчувати страх нормально, і багато людей цей страх паралізував. Але тепер вони включаються. «Багато було тих, хто питав у мене, що їм зробити, щоб допомогти війську. Розповідали, що вони вміють. Пропонували свої послуги безоплатно». Павло каже, що не звинувачує людей, які до цього нічого не робили. Навпаки – радіє, що тепер і вони активні. Додає, що достатньо було тих, хто саме під час марафону наважувався вперше за два роки відкрити свої допоміжні банки на збір. 

«Можна підбити підсумки зборів і вважати це проміжним результатом, але насправді вплив «Йога поліції» набагато глибший», – усміхається Гончарук. 

Хто може приєднатися до практик за донейт

   

До марафонів щоразу можуть приєднуватися нові люди. «Неважливо, у який момент людина включається, чи знає вона щось про гімнастику йогів, який має рівень підготовки. Головне – регулярність. Ми робимо абсолютно базові й елементарні речі. Коли людина в будь-якій формі може сісти, не розуміючи, що це й чому, просто робити й усе. І це спрацює. Навіть якщо людина не розуміє, що таке ця гімнастика йогів і як вона діє. Це неважливо. Я завжди раджу просто сісти на килим і спробувати», – підсумовує.